√отика Ц слово, за ¤ким ховаЇтьс¤ ц≥ла ≥стор≥¤, сутн≥сть к≥лькох покол≥нь ≥ епох. Ѕезбарвний, с≥рий, мовчазний, проте наст≥льки обЇмний, з величезним запасом думок та ≥дей терм≥н УготикаФ пос≥даЇ належне м≥сце у ф≥зичних ≥ духовних словниках св≥ту. —к≥льки часу пройшло, а ще дос≥ межа цього пон¤тт¤ така ж примарна ¤к ≥ пустельний м≥раж. ” свою чергу готика н≥коли не була залежна в≥ч фантаз≥њ чи безглуздоњ ≥дењ. —лово жило, процв≥тало ≥ розвивалось у плин≥ ≥стор≥њ. Ќе зазнаючи жодних вплив≥в Увертикальних прогрес≥вФ ≥ Уреволюц≥йних бум≥вФ, ¤к спок≥йний ставок розливала своњ води на неозор≥ простори хиткоњ св≥домост≥.
∆ити, заради того, щоб померти Ц одне ≥з основних гасел закорен≥лого гота. ∆итт¤ Ц це т≥льки одна з≥ стад≥й ≥снуванн¤. „орне св≥тло у к≥нц≥ тунелю Ц ось вона, бажана мета ≥ ц≥ль загального ≥снуванн¤. ” цьому св≥тл≥ заховано душевний спок≥й, сила розуму ≥ в≥чне житт¤. ј в≥чне житт¤ Ц це т≥льки гармон≥¤ м≥ж б≥лим ≥ чорним. √отика Ц це не н≥ч, готика це т≥льки спок≥й, гармон≥йне поЇднанн¤.
” цьому поЇднанн≥ немаЇ суперечок ≥ дискус≥й. Ући живемо так, щоб не заважати ≥ншимЕФ (брати —тругацьк≥) Ц ц≥ слова ‘лори стали золотими у розум≥нн≥ гота. ƒивакувата, химерна структура, оперезана шл¤хом ≥снуванн¤. ќцим шл¤хом ≥демо ми, все вперед, вгору до “ворц¤. ’тось, ≥дучи цим шл¤хом, руйнуЇ ≥ зм≥таЇ ус≥ перешкоди на своЇму шл¤ху. ј ми, панове, так не робимо. Ќав≥що, нав≥що руйнувати гармон≥ю, створену природою. Ўл¤х широкий, вар≥ант≥в багато, можна все ж таки просто об≥йти. ѕодив≥тьс¤ на себе, героњ, борц≥Е « ¤кою долею ви боретес¤, адже ц¤ дол¤ ваша! олись це вам вийде боком. «руйноване ≥снуванн¤, роздерте безк≥нечними чварами ≥ сутичками людей Ц пустельний прост≥р, ≥деальний ареал мешканн¤ гота. Ќемов примари, блукають на цих згарищах житт¤ н≥м≥ силуети п≥тьми. ѕропахл≥ сир≥стю ≥ стол≥тн≥м пилом, повит≥ чорним туманом, готи н≥чого не шукають, н≥куди не посп≥шають, вони просто ≥снують, ≥снують, не заважаючи ≥ншим. ∆ити, заради того, щоб помертиЕ
” такому ≥снуванн≥, мимовол≥, без жодноњ сторонньоњ допомоги йде св≥й прогрес. ∆ивучи, люди весь час звертають св≥й погл¤д ≥ своњ слова на розвиток, на стр≥мке п≥днесенн¤. ” готиц≥ такого нема. ∆ив≥ душ≥ не звертаютьс¤ до техн≥ки, у них св≥й прогрес. –озвиток душ≥ Ц ось один ≥з основних принцип≥в ≥снуванн¤ гота. ƒуша, розум, сутн≥сть займають одне ≥з найб≥льш вагомих м≥сць у њхньому сусп≥льному кол≥. ƒуша повинна бути чистою, розум св≥тлим а сутн≥сть темна, вкрита т≥нню потойб≥чч¤. ’тось може сказати, що останнЇ Ц це т≥льки декорац≥¤, проте це не так. Ѕез похмурост≥ ≥ чорноти, все вищеперел≥чене не могло б мати м≥сц¤ у св≥домост≥ гота. ÷е Ц ¤к пов≥тр¤ без кисню.